zoriana87: (Default)
Про книжки

Прочитала "Нічний поїзд на Лісабон". Не можу її рекомендувати нікому, бо для більшості вона може здатися довгою і занудною. Вона точно може сподобатись лише тим, хто мліє від одного слова Белем, чи Порто, чи Тежу. Від усього, що пов'язане з Лісабоном. І Португалією загалом. Ось я читала і насолоджувалась. І байдуже, що немає гостроти в цій книжці, немає сексу, романтики і взагалі практично немає любовної історії. Все вертиться навколо декількох людей. Чоловік цікавиться долею іншого чоловіка, дізнається деталі його життя. Ось це і все. Але я прониклась цією книжкою. Поблукала разом з головним героєм по Лісабону, знову відчула його, пропустила крізь себе. І таки попрощалась, бо тепер точно знаю, що наступна наша зустріч буде вже скоро.

А зараз читаю Ірен Роздобудько "Зів'ялі квіти викидають". Сьогодні замислилась над тим, що така неймовірно гарна назва до книжки, як точно вона передає її зміст. І сюжет гарний. Завжди любила книжки цієї авторки.

А ще я вже 8-й тиждень читаю "Шлях художника". Ранкові сторінки повернули в мені бажання писати. Творчі побачення даються важко, але я відчуваю, що вони страшенно мені потрібні, так само як і час просто наодинці з собою. Таки ця книжка справді розкриває творчий потенціал.Залишилось ще 3 тижні. Тепер читаю одночасно 2 книжки і це мене влаштовує. А ще читаю поезію. І це так дивно і незвично для мене, їхати ранковим Львовом, сидіти біля вікна в маршрутці і читати вірші. Але мені це подобається.

Про фотографію

Я багато чого навчилась сама. Тепер я фотографую не на автоматі, а сама підлаштовую фотоапарат під ту картину яка мені потрібна. Тепер я "подружилась" з ним. почала його краще розуміти і відчувати. Деякі фотосесії, як наприклад вчорашня з дівчинкою Христиною, є дуже вдалими. А деякими я відверто незадоволена. Одна жінка, яку я фотографувала з чоловіком і дитиною написала мені, що я справжня чарівниця. Вона так дякувала мені за мою РОБОТУ, що мені було аж не зручно. Бо я ще ну зовсім не вважаю себе Фотографом, ну хіба що трішки фотографом-початківцем. Але такі відгуки для мене дуже багато значать. Я рада, що люди задоволені результатом. Це головне.

Зараз такий час, що фінансово я армії ніяк допомогти не можу. Але одночасно, я впевнена, що кожен має чимось допомогти. Тому я приєдналась до обливання. І запропонувала свої послуги як фотографа в обмін на благодійні внески на допомогу АТО. Вже відфоткала 3 фотосесії. Вони перерахували кошти на допомогу АТО. Якесь добре діло зроблене.

Про роботу
Скоро буде новий випуск журналу ЕГОЇСТ. Прекрасний випуск з крутою обкладинкою і моєю статею про Грузію. Попри все - ми стаємо ще кращими.

Про внутрішнє
Мені знову хочеться писати.
Я щаслива.

zoriana87: (Default)
***
У Львові останніми днями дощить. А мені так комфортно. В спеку боліла голова, скакав тиск. А дощ зараз такий необхідний просто. Він просто ідеально вписується у все. що зараз відбувається: дощ, страх, сіре небо, смуток, війна...
***
( Collapse )
Повістки приходять знайомим хлопцям і до мене нарешті доходить, що ця війна може торкнутись кожного, забрати кожного... Досі не можу прокинутись з цього жахливого сну. Хочеться перемотати плівку назад і якось перебудувати все.
***
Попри війну, життя триває. Як це безглуздо б не звучало. І після піврічного внутрішнього застою, мені таки почало хотітись активності. Фізичної, внутрішньої, духовної. Я відновила свої походи на танці. Я вирішила що це літо буде під назвою "Літо творчості". Я нарешті розібралась з витримками-діафрагмами і всім іншим в своєму фотоапараті, і навіть відчуваю, що подружусь з ним. Вирішила рости в фотографії, вчитись і розвиватись. Пішла на воркшоп дуже талановитої фотографині. Зрозуміла що я якщо не нуль в фотографії. то так -/+ двієчка з десять. Поле для росту просто безмежне. І я почала робити перші кроки. Мені це дійсно цікаво. На воркшопі пофотографувала просто дивовижну пару. Отримала масу задоволення. Скачала лайтрум і сотню уроків по фотографії і обробці. На вихідні таскаю додому ноутбук і вчусь. Сиджу, дивлюсь уроки, пробую, коперсаюсь у фотіку. І, головне, не втрачаю натхнення. Його мені вистачить ще надовго. Надіюсь, що настільки щоб довести цю справу до десяточки. Фото покажу наступним разом.
***
На ДН друзі подарували мені сертифікат в арт-скриньку і курс по малюванню. І це були круті 5 днів! Ми малювали на свіжому повітрі, усі в фарбах, з мольбертами. Там я не тільки зрозуміла чим відрізняється імпресіонізм від абстракціонізму, а ще й здружилась з двома дівчатами, з якими теж продовжила спілкування. Ну і звісно дома тепер стоять декілька нових картин. Шкода, що поки не підписані, а значить незавершені. Думаю що завтра я це виправлю. Я зрозуміла, що не хочу вчитися малювати. Мені не важливо чи вмію я правильно малювати, мені просто приносить задоволення цей процес. Тож я не зупинятимусь, малюватиму й далі. Просто так, для себе. Хобі ж для цього і існують, правда?

***
Я розпочала читати шлях художника. Це не просто книжка. це книжка-тренінг. Я переступила через свою лінь і таки продовжила писати ранкові сторінки. І творчих побачень і мене поки багато. Я зрозуміла для чого ці 3 сторінки. І я не зійду з даного напрямку. Я таки доведу цю справу до кінця.
***
Попереду вихідні, багато часу для себе. Хочу побути дома хоч 1 день, намалювати портрет однієї сонячної дівчинки, подивитись декілька фільмів, обробити пару десятків фотографій з воркшопу, приготувати трохи смачної їжі і просто побути в домашньому затишку. Потримати душу в спокої. Це нам зараз усім так необхідно.

Profile

zoriana87: (Default)
zoriana87

September 2014

S M T W T F S
 123456
78 9 10111213
14151617181920
2122 23 24 252627
282930    

Syndicate

RSS Atom
Page generated 26/9/17 19:47

Expand Cut Tags

No cut tags