zoriana87: (Default)
Забери мене з цього дорослого життя.
Бо в ньому всі такі дорослі і сумні.
Всі роблять те, що ТРЕБА. Навіть я.
А очі заклопотані й пусті.

Рахунки, справи, зустрічі, розмови.
Платити за квартиру саме час.
Робота. Нежить. Лікарі. І втома.
Дорослий світ поглинув всіх. І нас.

Візьми мене за руку й відведи.
Туди, де не існує слово "треба",
де можна полежати на траві.
І просто подивитися на небо.

Візьми туди, де не працюють телефони.
Де вже не треба нікуди спішити.
Де не існує справ, людей і втоми.
Де можна просто жити. Просто ЖИТИ!

Коли ти ЖИВ, і знав щось про свободу?
Без всіх цих "мушу", "треба", "неодмінно"?
Дорослий світ - суцільні перешкоди.
Живемо всі, як в школі, "на відмінно".

За цим усім себе не помічаєм.
Свої бажання маряться чужими.
Ілюзії. Себе ж самі втрачаєм.
Але не зупиняються хвилини.

Невже так має бути завжди й всюди?
Коли любов десь в розкладі записана.
Здавалося - усі ми вільні люди...
Та правила життя таки неписані.
zoriana87: (Default)

Моя Свобода не носить Твоє ім'я.
Вона безіменна. Закрита на сотню замків.
В змурованих стінах простого людського життя,
яке ти старанно для неї-розпутниці звів.

Свобода б літала над небом, як журавель.
Не було б їй діла до всяких буденних справ.
Під нею гойдався б старенький скрипучий фотель.
Вона б насипала у їжу побільше спецій і трав.

Вона б промокала до нитки десь під дощем.
І танцювала б по срібних веселих калюжах.
А потім пила би духмяний відвар з чебрецем.
Молоком лікувала б свою затяжну застуду.

Вона реготала б, так сильно, як тільки могла б.
І від радості тої в Свободи текли б навіть сльози.
...Якби та Свобода носила Твоє ім'я,
...якби в мене впринципі була та Свобода...

22.09.2014

Profile

zoriana87: (Default)
zoriana87

September 2014

S M T W T F S
 123456
78 9 10111213
14151617181920
2122 23 24 252627
282930    

Syndicate

RSS Atom
Page generated 26/9/17 19:47

Expand Cut Tags

No cut tags