zoriana87: (Default)
Колись мої діти вчитимуть історію України і коли читатимуть про "Небесну сотню", питатимуть мене чи пам'ятаю я ті часи і як було насправді. І я впевнена, що матиму що розповісти, бо таке забути неможливо. Таке не треба забувати. Але всі ці дні я не писала нічого, бо стільки багато слів, стільки часом непотрібних слів... І сил писати не було. Плакала вся країна. Жінки, чоловіки, підлітки, матері і діти... Небесна сотня стала ніби рідною для усіх. Кожен переживав втрату так, ніби то загинув член його сім'ї. Люди ходили на похорони прощатись з незнайомими їм раніше людьми. Але їхні прізвища і фото вони ніколи більше не забудуть.Read more... )
***
Гаслом цього Майдану стала фраза "Герої не вмирають"... І коли біля церкви прощались з Героєм, я разом з усіма співала гімн України, разом з усіма кричала "Герой". Але фразу "Герої не вмирають" я не могла вимовити... Бо попри те, що мається на увазі зовсім інше, Герої таки вмирають. Ось сотня справжніх Героїв померла, віддала своє життя, замість того, щоб народжувати дітей, виховувати внуків, дихати, любити, просто жити.  Сотня Героїв померли. І це гірка болюча правда. І хоча їх завжди пам'ятатимуть, про них писатиме історія, це не поверне матерям їхніх синів, і дітям - батьків. Надто велика ціна заплачена, надто велика...
zoriana87: (Default)
От коли всю ніч сниться війна - годі надіятись, що день буде вдалим. Мало того, що і так прокинулась вся, як поламана. Та ще й рекламодавець, який дуже хотів "сдєлайтє нам что-нібудь красіво" все-таки переніс рекламу на наступний місяць, що просто як як блискавкою вдарило по нашому бюджету. І страшенно засмутило. Бо я дуже старалась зробити з гівна цукерку повноцінний якісний матеріал, навіть без жодної нормальної інформації. І дизайнер "лажає" з деякими іншими макетами, і редактор затягує матеріали. І суцільний робочий хаос на межі з панікою, та ще й в мертвій тиші. Якесь тихе божевілля. І спати хочеться. І сіро, сіро, сіро... І ще й кудись їхати треба. Кудись - не додому. А мені нічого не хочеться.
Read more... )
***
"Терплячість, тільки терплячість" - шепче мені здоровий глузд.
"В Карпати, в гори, в якусь теплу хату" - шепче вся моя душа і тіло...
TCmOsphPz40 ip4AgpRJEIE gMpGZbb7Uf4
zoriana87: (Default)
Мені після двомісячної відлюдкуватості (життя за графіком дім-робота-дім-робота), захотілось таки якихось нових... чого небудь: емоцій, картинок перед очима, людей тощо. Всього, одним словом. Та й тепло було на цих вихідних, що сприяло несидінню дома.
Крім того, що я зустрілась з трьома подругами за 2 дні і досить гарно провела час, я ще й сходила на побачення з своїм хлопцем :) І за класикою жанру - в театр. Вдягнула нову сукню, набір з перлинок, гарний настрій і вперед! На "Кризу".Read more... )
А на "Кризу" таки рекомендую піти, хто ще не був.
ag2uTSJA3Pc PHNhYL0WBmw

***

6/2/14 12:15
zoriana87: (Default)
Все і так поламається. Є сотні причин "чому".
Може в вечір один не захочеш прийти додому.
Може спільне життя зажене у липку нудьгу,
а воно перетвориться в злість, у байдужість і втому.

Read more... )
2345505-R3L8T8D-650-z_112ad80a
zoriana87: (Default)
Дуже напруженим якимось видався тиждень. Конфлікти з подругами на політичному підгрунті. Омріяний мамою концерт х-фактора. Операція дідусеві. Робота і багато всього, коли хочеться спокою.
***
Вкотре переконуюсь, що сім'я - це сім'я. І як би там в житті не складалось, які б люди не появлялись і не зникали з мого шляху, я нікому і ніколи не дозволю ображати когось з моєї сім'ї. Хто намагається образити когось з них - ображає мене. А я ображати себе не дозволяю. Я просто припиняю спілкування з такими людьми. Знаю, що якщо такою бути, то мало залишиться поруч людей. Але краще мало, аніж ті, які можуть ніж в спину.
***
уривки )

ZuWpUX_QeHo LEoVwf7uGng GG9ve_jvV4U
zoriana87: (Default)
Я думаю ця ситуація в країні для кожного дасть нових друзів і кожному дасть нових ворогів. Бо...

* Я не можу спілкуватись з подругою, яка колись перед виборами сказала, що голосуватиме за Яника, бо так їй жити буде краще. І я не можу не думати про те, як сильно мені хочеться сказати "ну що тепер задоволена?"
* Кров тих хлопців на руках всіх тих, хто голосував за ту владу. А на моїй дільниці таких було 68 людей з 1300!!! 68 співучасників вбивств.
Read more... )
zoriana87: (Default)
Багато людей вмирає щодня і щохвилини. І з тим нічого не зробиш. Але бувають такі смерті таких людей, які стосуються абсолютно кожного, які зачіпають серця абсолютно кожного, які болять абсолютно кожного. Саме такими смертями є смерть Юрія Вербицького і Сергія Нігояна.
Read more... )
zoriana87: (Default)
Знаєте, деколи от спиш-спиш і сниться щось страшне. А потім десь посередині між сном і пробудженням розумієш, що то лише сон і насправді нічого лихого немає. От в мене зараз іноді таке відчуття - що це сон. Просто поганий сон. Але свідомість каже, що ні, це таки реальність. Реальність життя в нашій країні.
Це вже зовсім невесело. Таке враження, що це війна. Війна влади проти народу, проти людей. Кров, тюрми, військові, зброя...
Я завжди казала, що я не хотіла б жити в іншій країні. Бо дома і стіни гріють, бо тут все рідне, своє. Тут мені комфортно і спокійно. Так і було. Але зараз я мабуть таки б добряче задумалась над тим, щоб обернути життя на 180 градусів і оселитись в якійсь цивілізованій демократичній країні. Та далеко й не треба їхати - ось Польща під боком. Чим поганий варіант. Просто тут не те, що неспокійно, тут страшно.
Сиджу на роботі і працюю як ні в чому не бувало. І навіть непогано працюється, є якісь результати, якийсь рух. Але час від часу гортаю стрічку новин, зокрема про львівське блокування автобусів і розумію, що там дорога мені людина. І там багато чоловіків - чиїхось синів, батьків, чоловіків. І вони ризикують своїм здоров'ям, життям. І це так страшно. Але так ... от просто безмежна повага до них. Що вони не бояться.
Згадую розповіді дідуся про другу світову. Про те, як за якийсь анекдот вивозили цілі сім'ї на Сибір. І воно все здавалось таким нереальним. Що от за одне слово можуть так покарати, такі ж самі люди, як ти, вирішують твою долю і руйнують твоє життя. А слухаючи і читаючи про теперішні нові закони, розумію, що ми повернулись назад в минуле. Бо тепер навіть за цей текст мене можна мабуть посадити в тюрму на декілька років, якщо цього захотіти. І нема чого надіятись на суддів, вони тепер як "месії", недосяжні, недоторканні, про них не можна писати, говорити, дізнаватись щось про них і т.д.
А на кого надіятись?
На тих чоловіків, що стоять там, сьогодні на Грушевського в Києві, на Стрийській у Львові, на тих, хто вже 2 місяці живе на Майдані з незгасимою надією на те, що ще таки варто боротись за краще майбутнє. Бо якщо здатись зараз - то так і залишимось кріпаками.
Хай Бог дає їм сили і мужність. Хай охороняє.
-_u5QglTAzQ 0_unw2JSbfQ 9_TD3veYado
zoriana87: (Default)
І чому відчуття того,  що я знаходжусь теж поміж простором і часом не зникає?
Може тому, що зима, як не зима. Але мені краще таке, аніж суцільна сірість-сірість-сірість.
***
Сьогодні зранку подивилась я на немитий посуд і вирішила його не мити :) Взяла свій чай і сіла біля вікна. А там ворони витанцьовували свої повітряні па. І як з реклами - нехай весь світ весь посуд зачекає.
Люблю свої ранки за такі моменти.
Деколи жаліюсь сама собі, що могла б вставати на годину пізніше, аніж встаю. І вилажу сонна з ліжка ще коли за вікном лише світає. Але зате я маю гарні спільні сніданки вдвох, якісь жарти і позитивний заряд емоцій. І милуюсь кольоровими світанками щодня. Раніше я їх зовсім не бачила.
Read more... )
 ***
Милуюсь прикрасами від Valtera.  І хоча я не фанатка ювелірних виробів, але від їхньої колекції з сапфірами і  топазами я просто млію.Треба себе чимось потішити. Дівчатка такі дівчатка :)
1450697_656175377754634_2010162302_n 5eTGXIInMmU
zoriana87: (Default)
Вчора був настільки довгий і настільки важливий день, що напередодні того дня, вже ввечері я почала хвилюватись. А перестала хвилюватись напевно тільки сьогодні, коли прокинулась ніби перезавантажена - з світлим розумом, і чистою совістю.
Це все робочі моменти, які могли б призвести до розколу в команді, до негативу в колективі тощо. Та, на щастя, все вирішилось без зайвих клопотів і конфліктів. Навіть простіше, ніж могло б.Read more... )
Зрозуміла, що деколи я буваю ну такою майже бабою-грім :) Все мені під силу, нема проблем, які не можна вирішити і т.д. А деколи як щось стається таке ніби не зовсім аж трагічне чи складне, мені хочеться заховатись під ковдру і згадати, що я таки дівчинка, яка не хоче відповідальності і отих всіх справ дорослого світу. Але то таке минуче. А потім я знову хочу того дорослого світу, знову стаю бабою-грім) Весело. Ну все, час на ЖЖ минув. Піду покидаю трохи блискавок :)
rFL3fd7WbIU bX7ncXWWh-U

***

9/1/14 17:10
zoriana87: (Default)
Людина приходить в твоє життя для того,
Щоб підняти на руки, коли ти не дістаєш зірвати яблуко.
Щоб зробити чаю, коли в тебе болить горло.
Щоб налити тобі в гарячу каву холодне молоко,
Щоб зробити все, щоб тобі було тепло, коли всюди - холодно.

Read more... )


 
zoriana87: (Default)
Ну ось і закінчився новий рік. Завжди дивуюсь як багато навколо нього шуму, всі питають де і з ким святкуватимеш, соціальні мережі заполонили олені і діди морози. А потім там-тарарам - пробамкало 12 разів і все. Новий рік минув. Цьогоріч надиво мало привітань з Новим роком та Різдвом. Прийшла лише 1 смс від колишнього колеги. Але я також нікому не відправляла привітань. Бо якось все так закрутилось-завертілось, і писати смс з майдану було незручно - в руки холодно. А святкували ми таки на Майдані.
Read more... )
Фото з корпоративу і ще попереднього міні-корпоративу - дегустації віскі.
1555550_606870986033525_1632522772_n jHtoHdttZCQ
zoriana87: (Default)
Ну ось завтра і Новий рік, а ми не знаємо де і як святкуватимемо. Щось надто пізно надумались ми в Київ їхати. Квитків немає. Але може то і на краще, бо фізично мені це було б важко. Така соня як я не можу до 2-3 год ранку досидіти, не те, що всю ніч, та ще й на вулиці. Хоча я думаю цю атмосферу там нічим не замінити. Впевнена, що на майдані буде дуже круто.
І чи підемо кудись, чи хтось до нас. Невідомо. Мені чесно кажучи і однаково. Раніше я до Нового року готувалась місяць наперед. А зараз 30-го навіть не знаю де буду. Так само і з святкуванням дня народження. Раніше я так чекала і так готувалась до нього. А зараз все в останній день. Хоча очікування свята - це завжди приємно. Деколи навіть приємніше, ніж саме свято.
Завтра прикрашатимемо ялинку, яка ще теж не куплена. Але то вже традиція така - 31-го ялинку прикрашати. Ну і нарешті я не піду на роботу, а матиму багато часу для себе коханої просто посеред тижня! ммммм! Це дуже-дуже круто! :) Так тішить наявність вихідних. Вони мені дуже потрібні.
З наступаючим усіх! :) І гарно вам зустріти 2014-й! :)
ipYz3xH8raU BFez91Q3huc ce3ZjtbDEQk
zoriana87: (Default)
Вкотре переконуюсь як важливо для жінки поважати свого чоловіка. Навіть не любити, а поважати. Бо любов з часом напевно переростає в щось спокійніше, пристрасть теж, цікавість і захоплення теж. Але якщо всього цього є хоч трохи, але є багато-багато поваги водночас - то таким стосункам нічого не загрожує.
Read more... )


11Z4F-pWioY EXwPgmaO9tE jfk1Q_Blkzk
zoriana87: (Default)
Не давай мені плакати, рідний, любий.
Не гніви за мої маленькі гріхи.
Не давай волі словам і вчинкам грубим.
Не відпускай моєї руки.

Read more... )
zoriana87: (Default)
 У всіх новорічний настрій, всі вітають мене з наступаючим, я сьогодні забрала подарунки для наших клієнтів, а в самої ну крапельки новорічного настрою нема. Настрій то є, і навіть непоганий, але не новорічний. Ще якось не до ялинки мені. І не до нарізання олів'є.
***
Мені постійно хочеться вихідних і додому. А сама зараз помчусь на танці. А в суботу в місто за 70 км від Львова, на ДН похресника. Страшенно не хочу їхати, але треба. І ніяких "відмазок" тут не придумаєш. Може хоч неділю залишу для себе і для чогось приємного.
***
Read more... )
1471833_616066835095000_1207730831_n 1472732_673564479331633_451415327_n 1525251_616066831761667_220370192_n
zoriana87: (Default)
7 правил бізнесу від Дена Кеннеді
Ден Кеннеді – мультимільйонер, який не лише видав сім бестселерів про бізнес-стратегії, але й консультує президентів США, мільярдерів і великі транснаціональні компанії. Окрім того він і бізнес-тренери його фірми «ведуть» понад мільйон керівників бізнесу по всьому світу.  А ще Ден Кеннеді – переконаний егоїст. Навіть, можна сказати, ідеолог егоїзму в бізнесі. Проте це не заважає йому допомагати іншим досягати успіху. Пропонуємо до вашої уваги кілька найпопулярніших порад Дена Кеннеді бізнесменам.
1.     Я знаю, як будь-яка людина може стати багатшою у 10 разів, якщо захоче. Але мене ніхто не слухає. Секрет простий: якщо те, чим ви зараз займаєтеся, ніяк не може зробити вас багатшим удесятеро, перестаньте цим займатися. Займіться тим, що хоча б теоретично може зробити вас у 10 разів багатшим.
Read more... )
Rf9-_-QVx4o bEd_X8PR-Ts mhyVM48ee40
zoriana87: (Default)
Закінчення року - гарна пора підвести підсумки зробленого і не зробленого за цей час. Зараз оглядаюсь назад і думаю, що щось таки відбувалось цього року. І напевно таки багато всього відбувалось. Та як згадати усе? Тому підіб'ю рік по пунктиках.
Робота.
Багато підсумків )
***
Але попри все, це був гарний рік. Важкий, але плідний. Я багато чого зрозуміла, багато переосмислила, багато крапок розставила над буквочками "і". Я багато сміялась і багато плакала. Я багато відчувала всього і я відчувала, що живу. Я не шкодую, що цей рік пройшов. Бо наступний я старатимусь зробити кращим. Але так само і не шкодую, що цей рік був, бо він дав мені багато.
І в Новий рік я вступлю з чистим серцем, чистою головою, чистою совістю і найдорожчими людьми.
Хай в 2014-му все буде добре! Я щиро в це вірю.
N9lCJPhwme8 rFKkyfPyUYE skl00LZcgxQ
zoriana87: (Default)
Я так люблю це дитяче свято, так люблю знову  і знову відчувати себе дитиною, розпаковувати подарунки і тішитись як 5-ти літня :) Пам'ятаю як в дитинстві я страшенно хотіла зловити вночі Миколая, я обіцяла собі що не засну до ранку і все-таки його дочекаюсь, розкладала по цілій кімнаті своє взуття, щоб він спотикнувся і я почула шурхіт. А потім засинала все-таки і прокидалась десь під ранок, коли за вікном ще було темно і бачила біля ліжка величезний пакет з подарунками. Бігла будити батьків і розгортати подарунки. О, це були такі щирі емоції! Неймовірні! Хоча мені щороку було обідно, що Миколая я так і не зловила, і що клав подарунок він мені не під подушку, а біля ліжка.
Read more... )
Jl2GIuPhVJk l5ITrf8shro p2rkBPvzaeU
zoriana87: (Default)
Деколи в голові прокручую "Боже, дай мені мудрості. Навчи мене забувати образи, пробачати і відпускати їх. Дай мені більше стриманості, більше вміння змовчати, більше виваженості. Навчи мене бути менш емоційною, не брати все близько до серця, контролювати себе!". Мені так цього бракує останнім часом. Мені важко відрізняти  важливе від дріб'язкового, важко переступати через свою гордість, важко дивитись в очі людині, якщо я на неї ображена. Важко правильно висловлювати свої думки. Важко тримати себе під контролем. Раніше це так бездоганно мені вдавалось. Була, як олов'яний солдатик. А зараз іноді поводжусь не так як правильно було б, хоча в той час я розумію як було б правильно. Але не хочеться жити "по книжці", але і свідомо робити помилки теж не хочеться. Приходиться вчитись. Вчитись бути такою, якою хочеться бути.
Про Різдво і дідуся )
VMJ4Zz7yons