25/2/14

zoriana87: (Default)
Колись мої діти вчитимуть історію України і коли читатимуть про "Небесну сотню", питатимуть мене чи пам'ятаю я ті часи і як було насправді. І я впевнена, що матиму що розповісти, бо таке забути неможливо. Таке не треба забувати. Але всі ці дні я не писала нічого, бо стільки багато слів, стільки часом непотрібних слів... І сил писати не було. Плакала вся країна. Жінки, чоловіки, підлітки, матері і діти... Небесна сотня стала ніби рідною для усіх. Кожен переживав втрату так, ніби то загинув член його сім'ї. Люди ходили на похорони прощатись з незнайомими їм раніше людьми. Але їхні прізвища і фото вони ніколи більше не забудуть.Read more... )
***
Гаслом цього Майдану стала фраза "Герої не вмирають"... І коли біля церкви прощались з Героєм, я разом з усіма співала гімн України, разом з усіма кричала "Герой". Але фразу "Герої не вмирають" я не могла вимовити... Бо попри те, що мається на увазі зовсім інше, Герої таки вмирають. Ось сотня справжніх Героїв померла, віддала своє життя, замість того, щоб народжувати дітей, виховувати внуків, дихати, любити, просто жити.  Сотня Героїв померли. І це гірка болюча правда. І хоча їх завжди пам'ятатимуть, про них писатиме історія, це не поверне матерям їхніх синів, і дітям - батьків. Надто велика ціна заплачена, надто велика...
zoriana87: (Default)
Зібралися в Київ в сумні його дні,
Боротись за кращую долю.
Полилися сльози по мами лиці…
А в серці «За Правду! За Волю!»

Почули останнє «Із Богом, синок!»
І ринули в бій свій кривавий.
Якби ж тоді знав, що той ступлений крок
Вже буде для Сотні останнім….

…Ну що ж в вас, синочки, немає рідні?
Чи мати за вами не плаче?
Ось руки палають в пекучім вогні,
А вам чомусь зовсім не страшно.

Ну що ж ви, синочки, куди біжите?
Як кулі свистять звідусюди.
Чи не боїтеся, що там помрете?
Що вб’ють вас такі ж самі люди…

Чому ж пробивають залізні щити?
Шоломи чому не рятують?
Куди ж заховались високі чини?
Чому вас ніхто тут не чує?

….Ну що ж ви синочки лягли на землі?
І кров’ю стікаєте, милі…
Давайте під голову щось покладу.
І теплою ковдрою вкрию…

Отець в бронжилеті над вами стоїть,
Молитву святу вам читає.
Навколо війна. Тільки дома в вікні
Вас мама весь день виглядає…


 25/02/2014