zoriana87: (Default)
[personal profile] zoriana87
Зібралися в Київ в сумні його дні,
Боротись за кращую долю.
Полилися сльози по мами лиці…
А в серці «За Правду! За Волю!»

Почули останнє «Із Богом, синок!»
І ринули в бій свій кривавий.
Якби ж тоді знав, що той ступлений крок
Вже буде для Сотні останнім….

…Ну що ж в вас, синочки, немає рідні?
Чи мати за вами не плаче?
Ось руки палають в пекучім вогні,
А вам чомусь зовсім не страшно.

Ну що ж ви, синочки, куди біжите?
Як кулі свистять звідусюди.
Чи не боїтеся, що там помрете?
Що вб’ють вас такі ж самі люди…

Чому ж пробивають залізні щити?
Шоломи чому не рятують?
Куди ж заховались високі чини?
Чому вас ніхто тут не чує?

….Ну що ж ви синочки лягли на землі?
І кров’ю стікаєте, милі…
Давайте під голову щось покладу.
І теплою ковдрою вкрию…

Отець в бронжилеті над вами стоїть,
Молитву святу вам читає.
Навколо війна. Тільки дома в вікні
Вас мама весь день виглядає…


 25/02/2014

(no subject)

25/2/14 20:49 (UTC)
Posted by [identity profile] valeri-ta.livejournal.com
ох, Зорянко, який ж сум... вселенський якийсь...
п.с. це твій вірш? якщо так, переглянь посилання:

https://www.facebook.com/lviv.bookforum/photos/a.167046443313002.37038.144908868860093/752559581428349/?type=1&theater

думаю, варто надіслати... бо наші діти повинні у майбутньому читати таку поезію, щоб пам'ятати...!!!

(no subject)

26/2/14 08:54 (UTC)
Posted by [identity profile] zoriana87.livejournal.com
Та, мій. написалось вчора на одному подиху. Дякую за посилання. Надішлю їм.

(no subject)

26/2/14 13:37 (UTC)
Posted by [identity profile] taki-da-mylife.livejournal.com
вічна пам"ять............